Дорога за Ісусом вузька, нелегка, але така мила серцю.
4-6 грудня Господь закликав своїх учнів зробити наступний крок, переживаючи
чергове скликання францисканської школи євангелізації у вінницькій філії.
Зустріч людей, що переживають подібні почуття,
плекають схожі надії, а головне мають одну любов – це завжди радість. І ми
раділи. Оскільки були серед нас брати і сестри, що приїхали вперше, ми
знайомилися, і серед нас панувала дружня атмосфера.
Під час служби через брата Марека Бог ставив питання,
відповідь на яке з першого погляду здається простою і зрозумілою: «Чого я
прагну? Чи дійсно хочу перемін, зцілення і навернення?». Брат на прикладі показав, що не завжди ми готові до кращого,
але незвичного життя. Зі старими
проблемами було комфортніше.
Ця проповідь ніби перегукувалась із темами конференцій
наступного дня. Учень Ісуса – має бути
іконою Отця – відблиском Його любові, радості, миру. Нажаль так не є. Наша
духовна сфера зберігає всю інформацію про наші зранення. Багато років ми
ховаємо наші рани. Ми сильні, досвідчені, самодостатні. Дійсно можна все
забути, заховати, розфарбувати. Та біль залишиться і нагадуватиме про себе у саму непідходящу хвилину. І тільки Ісус має владу все змінити.
Наступна конференція, яку прочитав Юрій Бойко була
присвячена духовному зросту. У ній порівнюються етапи духовного зростання з
історією ізраїльського народу. Пережити потрібно все: і покликання і визволення і кризу і темряву. Та
тільки тверде рішення і непохитне крокування вперед може дати повне життя в
Бозі.
Кожен з нас мав нагоду пригадати, побачити, зрозуміти
свої зранення і віддати їх у люблячі руки Небесного Отця. На молитві ми
визнавали, що потребуємо зцілення, довіряли Богу найпотаємніші куточки своєї
пам’яті, виявляли свої болі, непрощення, невиражені емоції. Віримо, що Отець не
залишить своїх дітей, найкращий лікар Ісус торкнеться своєю любов’ю, а Святий
Дух дасть сили і наснаги йти вперед.
У вечері до нас завітав особливий гість – святий Миколай.
Він дарував нам подарунки , а учасники кожного братерства показували сценку,
яку вони підготували. У сценках ми
намоталися відтворити те, що на протязі дня на
А наступного дня після недільної нас чекав ще один
сюрприз. Був проведений майстер-клас з виготовлення української писанки. Ми
мали змогу своїми руками оволодіти мистецтвом посанкарства. При виготовленні
писанки ми не даремно намагаємось вкласти частину нашої душі. Адже це символ
воскреслого Христа. Заняття це кропітке але захоплююче.
Під час останнього ділення кожний намагався поділитися
своєю радістю від зустрічі з Ісусом. Це – найважливішеф
Немає коментарів:
Дописати коментар