Ті брати і
сестри, які у простому запрошенні розпізнали поклик Ісуса, зібралися біля
Вінниці на Великих Хуторах. І хоча нас було не багато, але у кожного світились
очі. Всі прагнули почути слова Ісуса, відчути Його лагідний дотик.
Під час
Євхаристії наш новий духовний асистент брат Ярослав наголосив, що зараз
найвологіше це - слухати слова, які промовляє Господь. Адже
маємо особливий час. Здавалось би,
чергове, звичайне скликання. Та насправді це ще один шанс відкрити правдивий
образ Бога.
У суботу
до нас приєднались ще учні, яких подарував нам Ісус. Під час кожної конференції
Господь відкривав нам щось нове, те що раніше не було почуте чи сприйняте, але
зараз стало справжньою перлиною.
Особливим
часом було ділення в братерствах. Була нагода краще пізнати братів і сестер. Це схоже на обмін своїми думками, переживаннями,
досвідченням. Я трошки відкриваю свій
внутрішній світ. І це, в певній мірі, є ризик. Та отримую набагато більше – скарб духовних відчуттів
тих, хто поруч.
Мене
вразили слова, що сказав брат на проповіді: «Не думайте, що тут зібрались
найкращі. Може Бог вибрав найгірших, і хотів обдарувати саме таких. Ви тут
тільки завдяки божій благодаті».
Справжнім
подарунком було для нас спілкування з братом Ярославом під час вечері. Розмова
зав’язалась сама собою. Ми просто спілкувались, ставили питання. Але
відчувалась єдність. І ставало ясно, що саме такої невимушеної розмови нам
бракувало.
А ще
бракувало тих сестер, які з такою радістю приїжджали на Школу минулого року ,а
зараз їх не було. Зрозуміло, що бувають різні обставини. Інколи насправді
потрібно залишитись вдома. Та Господь кличе не просто так. Брат Казимир завжди наголошує на тому, що
коли Господь кличе, Він бере на себе
відповідальність за тебе і за твої справи.
Кожне скликання має свій план. Але можливо саме через ділення того, хто
відсутній, Господь хотів до когось промовити. Я не пам’ятаю, в якому псалмі
говориться: «Почувши Бога, не закривай своє серце». Гадаю, ці слова можуть стати доброю порадою.
Немає коментарів:
Дописати коментар